З доісторичних часів існував на Україні народний сільськогосподарський термін «зажинки», який означав початок жнив та свята в давньому народному календарі, яке супроводжувалося певним обрядом. Познайомитися з цим обрядом дітям та молоді Підлісного запропонували Наталя Галушка, художній керівник СБК, та Парієнко Сніжанна, бібліотекар сільської бібліотеки. Отже, початок жнив святом "Зажинки" відзначили у Підлісному.
Свято першого снопа відбулося на полі, згідно
народних традицій: із з піснями, обрядами та примовляннями. Вирушили на поле з
піснями, вклонилися землі низенько за те, що вона дала хороший урожай та
попросили в Бога благословіння, щоб жнива пройшли добре і весь хліб було
зібрано вчасно.Учасники обряду навчалися жати,
молотити, складати копи та плести дідухів. 
Одні співають – інші беруться до
роботи. У Богдана Завального виходить не з першого разу, проте ,завдяки своїй завзятості, здобув звання найкращого женця, аж 6 снопів зжав власноруч без допомоги.
Не меншої вправності потребує і вміння плести перевесла, зв`язувати збіжжя у снопи та складати копи. Всьому цьому навчала дітлахів Наталя Галушка.
А от дівчатка під вправним керівництвом Сніжанни Парієнко плели дідухів та знайомилися з давніми звичаями українців.
Учасники заходу із задоволенням брали участь у різноманітних конкурсах, які для дітей підготували організатори, а головне — вони особисто змогли долучитися до старовинних зажинкових обрядів: зрізали серпом колоски, в’язали снопи, а юнаки навіть взяли в руки коси, аби скосити поле.
Зажинки
— це трудове свято. Воно не тривало довго. Кожен рух, кожне дійство щось
означало, щось просило: то в Бога, то в матері-богині, то в ниви... Шкода, що
все це забувається. Ми хочемо, щоб наші діти і молодь побачили ці обряди, зберегли та передали їх наступним
поколінням!
Нехай в Україні шумлять лиш збіжжя і комбайни, а не
гармати.
Мовчіть, гармати!
Мати йде
житами,
І сонце як
дитя біжить услід.
Вставай,
солдате!
Наша мати з
нами –
І колоситься
слід…
Затихніть,
війни!
Гляньте, що за
вами?
Не варті ночі,
а не те що дня.
А мати в полі
поміж пшеницями -
Хіба що хліб
для матері рівня.
Спочиньте, люди!
Мати йде
житами.
І на біду, мов
на гусей гука : «Гиля!...»
І обертається
відштохнута ногами,
ЇЇ руками
зцілена земля.
(автор вірша Любов Голота)
З Хлібом! З миром! І в добрий час!