Бондаренко Валентина Степанівна у Підлісному проживає недавно. Приїхала до нас з Нечаївки Компаніївського району. До бібліотеки завітала з проханням підібрати книги з схемами вишивки. Та оскільки такої літератури в бібліотеці не знайшлося, взяла свої власні книги і журнали і завітала до жінки в гості. Господиня зустріла радо, запросила до оселі, яку недавно придбала , з цікавістю переглядала журнали і розповідала :
- Моє дівоче прізвище Чудна, та у нас, там, у селі, говорили на мене Мальована. Все через моє захоплення прикрашати- розмальовувати хату і господарські будівлі. Малювати люблю, сподобався малюнок з журналу, обгортки чи книги, спочатку перемальовую, а вже потім вишиваю.
Жінка розгортає свої схеми малюнки на звичайних аркушах паперу, на шпалерах.
- Ось такий півень прикрашав кутки моєї з хати з вулиці. Двічі однакову картину не вишиваю, не цікаво.
- Подивись скільки у мене ниток, - дістає кошики , коробки з нитками і ниточками. Все акуратно змотане, закріплене, заплетене у коси.
- Це ось моя остання робота, - розгортає на дивані вишитий килим. Це вже другий. Перший, трішки більший вишила сестрі.
В мене вишивка довго не затримується. Вишила - і подарувала. Оце тільки зберігаю перші свої роботи. Вишиваю з юності. Оце ось моя перша робота - підузорник, бач як затягнула нитку. Так ніде і не використала, та бережу, як пам'ять.
Мене ж ніхто не вчив вишивати. Сама. Тата свого не пам'ятаю, а мама була завідувачкою дитсадком, їй часу не вистачало. І хрестиком вмію, та більше душа лежить до гладді. Тільки вільна хвилинка - зайду до хати, хоч квіточку вишить ( а квіти вишиті так, ніби намальовані, жодного стібочка не видно). Приходь до мене , коли я хату розмалюю, подивишся.
Приємно від щирої розмови. Спілкування з Валентиною Степанівною піднімає настрій. І почуваєшся натхненою, і самій хочеться творити красу.