Метою заходу було здійснити екскурсію до старої української хати; дізнатися, яких звичаїв дотримувались наші предки при будівництві хати, про значення інтер’єру та предметів побуту українців; ознайомитись із давніми українськими традиціями; спонукати до вивчення історії українського народу: обрядів, звичаїв, побуту, народних традицій і вірувань; виховувати повагу до культури й спадщини українського народу; виховувати патріотизм.
На заході діти дізналися:
- Чим була хата для наших предків?
- Традиції будування хати.
- Сволок та поріг. Їх призначення.
- Піч та стіл.
- Покуть (покуття, святий кут).
- Заходини до хати.
- Український рушник.
Присутні на дійстві неодноразово переконувались у тому, що українська хата – це колиска нашого народу. Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою та материнською ласкою віє від рідної хати. Перші спогади про хату – немов рожевий досвіток дитинства.
Недаремно існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світові, як блудний син, і не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу. Чому? А тому, що звичаї народу – це ті визначальні риси, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.
