У Підлісненській філії КЗ "Центральна бібліотека" відбулась яскрава етноподорож «Легенди Купальської ночі».
Бібліотекарка Сніжанна Парієнко розповіла про одне із найзагадковіших українських народних традиційних свят, що відзначалися в Україні за часів язичництва. 24 червня за релігійним календарем Різдво Івана Предтечі, а за народним – Івана Купала, також цей день пов’язувався з літнім сонцестоянням. Ім’я ж святу дав Купало – бог земних плодів, урожаю, добробуту та лікарських рослин.
Дівчата за традицією сплітали купальські вінки, розповідали купальські легенди та брали участь в інтерактивних вікторинах, які запронувала бібліотекарка. Купальські вінки повинні складатися з різних трав: дзвіночок, звіробій, деревій, глід, базилік, троянда, папороть, дубові, вербові та березові гілки. Саме ці рослини наділяють святковий вінок особливими, магічними властивостями. Наші предки вважали, що коли сплітаєш вінок, складаєш свою щасливу долю, тому до процесу плетіння ставилися дуже серйозно.
Бібліотека цього дня теж заквітчалася вербою, папороттю, польовими квітами і травами, вишиванками. З історією виникнення свята Івана Купала, пов’язаними з цим днем звичаями, обрядами, прикметами, повір’ями та традиціями святкування присутніх знайомить тематична виставка «Ой на Івана та й на Купала». Тут представлені книги: «Свята, традиції, звичаї», «Народні обряди і свята», «Українська міфологія», «Українське народознавство», «Етнологія для народу», «Усна народна творчість», «Українська міфологія», «Світогляд українського народу». В них розкривається суть вабливої магії купальської ночі з її чарами, обрядами та несподіваними перетвореннями.
Апогеєм етнозустрічі став обряд кидання сплетених купальських вінків на воду.
Бібліотечна етноподорож спонукала користувачів бібліотеки, за допомогою книг, помандрувати шляхами українського фольклору, наших традицій і звичаїв. Українці мають багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови, які закладені в українських обрядах. У них – світовідчуття та світосприймання нашого народу, у них взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі. Як і рідна мова, звичаї об’єднують людей в один народ.